Папуга

 

Нещодавно я завів

Брата меншого і друга,

Його в клітку посадив.

В ній живе мій друг – папуга.

 

У люстерко часто він

Полюбляє милуватись,

Прислухається, де дзвін,

Щоб з дзвіночком погойдатись.

 

Поступово час минав.

Захололо. Зникли квіти.

Наш папуга підростав

І навчився говорити.

 

Я кажу йому слова,

Він повторює негайно.

Ну й розумна ж голова,

І вимова в нього файна!

 

Забалакався мій друг,

Свого дзьоба не стуляє,

Ми перетворились в слуг,

Хтось та з ним і розмовляє.

 

Щоб мій друг не сумував,

Коли я робив уроки,

Телевізор я вмикав,

Слухав мій папуга, доки

 

Не вподобав він реклам.

Майже всі напам’ять знає.

За вечерею він нам

Декламує і читає.

 

Від реклам не втечемо.

Ген придбали ми турботу,

Ось в агентство віддамо

Ми папугу на роботу!

 

Він сподобається там,

Адже сам такий хороший.

Мабуть, точно я віддам,

Хай заробить трохи грошей!

Котик

 

Мама котика прогнала,

Хай надворі йде гуляє.

Я ж без нього сумувала.

Що ж поробиш, котик грає?!

 

Так, він вазочку розбив,

Коли бавився зі мною.

Втім, він справді не хотів,

Лише захопився грою!

 

Так, він трохи вкрав м’ясця,

Але як він його так любить!

Не схотів мій кіт яйця,

Бо м’ясце добрішим буде!

 

Ще він сплутався в нитках,

І щоб нам його звільнити,

Довелося на лапках

Нитки різати й жаліти.

 

Ще він точить об стілець

Свої пазури гостренькі,

Котику, ти молодець!

Але стільчик – наш новенький!

 

Зіпсуєш його ти нам,

Ти облиш його, рідненький.

Тоді котик об диван

Точить  пазури гостренькі.

 

Мама котика прогнала.

Котик сів на підвіконні.

Я без нього сумувала,

Наче в справжньому полоні.

 

Кіт дивився крізь вікно.

Що ж, всю ніч гуляти мусить,

Бо він знає вже давно –

Зранку знову його впустять.

Черепаха

 

Приїхав до нас мого тата знайомий

Високий, смішний, у сорочці червоній.

І я ледь не вмерла раптово від страху,

Коли той знайомий дістав черепаху.

 

Чудовисько в панцирі, люди, рятуйте!

Ви іншому краще її подаруйте!

Зміїну голівоньку має вона.

А ноги короткі – оце дивина!

 

Знайомий сміявся, як я налякалась.

Тоді я раптово з думками зібралась:

Можливо, тваринка така – це і втома,

Але ж я її залишатиму вдома.

 

Нізащо вона на столи не залізе,

Для друзів моїх буде справжнім сюрпризом,

І їсти їй треба не дуже багато,

І в неї на спині вже є її хата.

 

Ну що ж, черепашко, тебе я приймаю!

А де ж вона? Довго її я шукаю,

Дивлюсь під стілець, під диван і під крісло.

Знайшлася, любенька! Під шафу залізла!

***

Ніччю в небі зірочка

Дивиться в віконечко.

Спить у лісі білочка,

Бо нема вже сонечка.

 

І Богданчик в ліжко

Спаточки лягає.

Йому мама з книжки

Казочку читає.

 

 

Кошенятка

 

Хутрочко  м’якеньке,

Носики вогкенькі

Кошенятка мають

І з хвостиками грають.

 

Гратися як хочуть,

Вусами лоскочуть,

Бігають стрибають,

Речі розкидають.

 

***

Розчешу волосся рівно,

Нагорі хвоста сколю,

Бо я ляльці своїй стильну,

Нову зачіску роблю.

 

***

Хлопчик грається в машинки.

Іграшок в нього багато.

Не ламай ти їх, мій синку,

Бо купує їх твій тато!

 

***

Що за музика лунає,

Мов співа сопілка?

То дзвонить, когось гукає

Телефон-мобілка.

***

І велике слоненятко,

Поросятко і козу,

Зайця, ляльку, ведмежатко

В вантажівці я везу.

 

***

Мушко, швидше улітай,

До сіток не потрапляй!

Ставить сітки павучок.

Сам сховався за сучок.

 

Коли мушка пролітає,

Павучок надію має –

Добру мушеньку крилату

В павутиннячко  спіймати.

 

***

Я крокую по дорозі,

Подвиг я вчинити в змозі,

Шабля на плечі висить,

Блиск в очах моїх горить!

 

Вороги мої, ховайтесь!

Добрі люди, не лякайтесь!

Стережись мене, хижак,

Через те, що я – козак!

 

***

Що за грохот, що за звук?

Їде потяг: «Стук-стук-стук!»

Щоб про потяг кожен знав,

Машиніст сигнал подав.